Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів співвітчизників, життя яких обірвала Друга світова війна. На кафедрі бізнес-аналітики та цифрової економіки факультету економіки та бізнес-адміністрування відзначили День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни проведенням національно-патрітичного заходу «Народ мій є, народ мій завжди буде».

Наш спільний обов’язок – навіки берегти пам’ять про славних воїнів-визволителів, які вигнали ворога з нашої землі та здобули перемогу у тій кровопролитній війні. Історія нашого народу зіткана із багатьох сторінок. Багато з них, пов’язано із захистом своєї землі, виборюванням свого права на життя, відстоюванням своєї ідентичності та людської гідності. На превеликий жаль, в нашій історії є багато болючих, стражденних, трагічних періодів. Як писав Володимир Винниченко, український політичний і громадський діяч, письменник, що українську історію неможливо читати без брому.

Проте як писав інший наш український письменник, поет і журналіст, діяч українського руху опору, шістдесятник Василь Симоненко:

Народ мій є. Народ мій завжди буде,

Ніщо не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевіртні й приблуди,

І орди завойовників-заброд.

Сьогодні ми згадуємо тих, хто загинув на полі бою, і тих, чиї життя були покалічені та зруйновані смертельним нацизмом, ми шануємо фронтовиків, трудівників тилу, вдів і дітей війни, усіх тих, хто день за днем наближав тоді велику перемогу. Цього скорботного дня ми, українці, схиляємо голови перед пам’яттю мільйонів полеглих воїнів, невинних жертв, чиє життя забрала війна. Зараз ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки, адже сьогодні знову кращі сини і доньки українського народу стали зі зброєю на захист наших кордонів та свободи.

Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!

Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!